2345.jpg "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ \"ІНСОЛ\""){kind=logo}
0.00$
Зробити замовлення
Вплив на довкілля, спричинений виробництвом електричної енергії
Термін “екологія”, вперше використаний у 1966 р. біологом Э. Геккелем, походить від грецьких слів “оicos” – будинок, сім’я і “logos” – слово, поняття, навчання. Споживання енергії пов’язане майже з усіма видами господарської діяльності людини, а саме опаленням будинків, приготуванням їжі, рухом транспортних засобів, промисловістю, сільськогосподарським виробництвом, тощо. Освоєння різних видів енергії у світовому масштабі призвело до безпрецедентного зростання рівня життя. Сьогоднішні люди дуже залежні від енергії. Ми не замислюємося про, те, звідки береться енергія, допоки у нас не відключають світло або опалення. Якщо ж це трапляється, ми не можемо повноцінно жити чи працювати.
Основні доступні наразі людині джерела енергії можна класифікуються таким чином: викопне паливо (вугілля і горючі сланці, нафта, природний газ); ядерна і термоядерна енергія; відновлювані енергетичні ресурси (енергія води, вітру, сонця, термальних вод, деревини, торфу тощо).
Виробництво енергії істотно впливає на стан довкілля. Спалювання викопного твердого та рідкого палива супроводжується виділенням сірчистого, вуглекислого і чадного газів, а також оксидів нітрогену, пилу, сажі та інших забруднювальних речовин. Видобуток вугілля відкритим способом та торфорозробки, ведуть до зміни природних ландшафтів, а іноді й до їх руйнування. Розливи нафти і нафтопродуктів при видобутку і транспортуванні здатні знищити все живе на величезних територіях (акваторіях). Дуже погано позначається на ландшафтах, рослинному і тваринному світі створення інфраструктури, необхідної для вугле, нафто та газовидобутку. Будівництво та експлуатація великих гідроелектростанцій приводить до: відселення людей із зони затоплення, знищення цінних видів риб, для яких греблі стають нездоланними перешкодами на шляху до нерестовища, втрати лісів і високородючих земель, збільшення ризику виникнення руйнівних землетрусів у передгірних і гірських районах, підвищення ризику катастрофічних повеней у місцевостях, що знаходяться нижче за течією, зміни ландшафтів і їх руйнування. Атомна енергетика є потенційно небезпечною через можливі аварії на енергоустановках, що супроводжуються викидом у довкілля радіоактивних матеріалів. Окрім того, викликають проблеми переробки ядерних відходів та їх захоронення, що обходиться дуже дорого і не має надійного інженерного рішення. Ядерні відходи залишаються небезпечними протягом сотень і тисяч років. Особливо актуальною ця тема є для України, котра постраждала від наслідків вибуху на Чорнобильській АЕС.
Незважаючи на очевидні переваги, відновлювані джерела енергії також можуть негативно впливати на довкілля. Експлуатація станцій, які виробляють енергію за допомогою відновлюваних енергетичних джерел, пов’язана з вилученням з обігу значних земельних ділянок і, ймовірно, в майбутньому буде супроводжуватися тими чи іншими негативними наслідками для довкілля: змінами ландшафтів (вітряки, сонячні батареї), підвищеним рівнем шуму (вітряки), забрудненням ґрунтів (геотермальні енергоустановки та установки, які працюють на біомасі), згубними впливами на інші природні ресурси (припливно-відпливні електростанції).
Враховуючи вищеописану ситуацію найраціональнішим рішенням можна вважати енергозбереження. Саме воно повинно стати пріоритетним у стратегії розвитку будь-якої країни, адже запаси традиційних джерел енергії обмежені.
АТОМНІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ (АЕС)
На сьогодні у світі працює близько 400 атомних електростанцій (АЕС). Вони забезпечують майже 10% енергії, що виробляється на Землі.
В Україні атомні електростанції займають провідне місце, виробляючи близько 45% електроенергії. Проте їхня експлуатація пов’язана з низкою екологічних проблем. До них можна віднести: утилізацію радіоактивних відходів; великі об’єми теплових забруднень; виробництво та розповсюдження ядерної зброї.
У процесі роботи на атомних електростанціях використовують як паливо радіоактивні елементи – уран, торій і плутоній. Отримання енергії базується на реакціях радіоактивного розпаду елементів, що відбувається в реакторах. Проте після використання паливні відходи досить радіаційні і небезпечні для всього живого, тому потребують тисячолітньої ізоляції для остаточного розпаду. На сьогодні немає прийнятої екологічної програми утилізації радіоактивних відходів у будь-якій формі.
Серйозний вплив атомних електростанцій на навколишнє середовище виявляється у регіональних змінах кліматичних умов у зв’язку з концентрацією великих обсягів теплових викидів на порівняно невеликих територіях.
Іншим небезпечним явищем, пов’язаним із діяльністю атомних електростанцій, є виробництво і розповсюдження ядерної зброї.
Унаслідок продукування атомної енергії неминуче виникає плутоній. Він міститься у відпрацьованому ядерному паливі. З кульки плутонію розміром з тенісний м’ячик можна зробити атомну бомбу, що здатна знищити тисячі людей.
Атомна енергетика є потенційно небезпечною через:
- можливі аварії на енергоустановках, що супроводжуються викидом у довкілля радіоактивних матеріалів;
- викиди близько 250 радіоактивних ізотопів в навколишнє середовище в результаті роботи ядерних реакторів. Ці радіоактивні частинки разом з водою, пилом, їжею і повітрям потрапляють в організми людей, тварин, викликаючи ракові захворювання, дефекти при народженні, зниження рівня імунної системи і збільшують загальну захворюваність населення, що проживає навколо ядерних установок.
- викиди криптону 85 бета-випромінювач (тип інертного газу), який змінює електропровідність атмосфери. Кількість криптону 85 в атмосфері (в основному за рахунок роботи АЕС) збільшується на 5 % у рік, і зараз його кількість в атмосфері в мільйони разів (!) вище, ніж до початку атомної ери. Цей газ в атмосфері поводиться як тепличний газ, вносячи тим самим внесок до антропогенної зміни клімату Землі;
- забруднення біосфери плутонієм. Зараз глобальне забруднення плутонієм приймає катастрофічні розміри: атомні реактори світу провели вже багато сотень тонн плутонію (в 1941 році його було не більше 50 кг) – кількість більш ніж достатня для смертельного отруєння всіх людей, що живуть на планеті;
- радіоактивні відходи – найважливіша причина екологічної небезпеки, яка так і залишається невирішеною. На 424 цивільних ядерних енергетичних реакторах, що працюють у всьому світі, щорічно утворюється велика кількість низко-, середньо- і високорадіоактивних відходів.
Радіоактивне забруднення супроводжує всі ланки складного господарства ядерної енергетики: видобуток і переробку урану, роботу АЕС, зберігання і регенерацію палива. Це робить атомну енергетику екологічно безнадійно брудною. З кожним десятиліттям відкриваються все нові небезпеки, пов’язані з роботою АЕС. Є всі підстави вважати, що і далі виявлятимуться нові дані про небезпеки від АЕС.
ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ (ГЕС)
Будівництво гідроелектростанцій, як правило, не тільки забезпечує виробництво електроенергії, а завдяки наявності водосховища сприяє вирішенню багатьох важливих народногосподарських завдань, пов’язаних із водопостачанням, зрошуванням, судноплавством, розвитком рибного господарства і рекреації.
Проте будівництво гідроелектростанцій і створення водосховищ теж негативно впливає на навколишнє середовище, а саме:
- спостерігається зміна гідрологічного режиму;
- руйнування берегів;
- затоплення значних площ земель.
При створені водосховищ зміна гідрологічного режиму пов’язана із формуванням так званої зони підтоплення внаслідок підняття рівня ґрунтових вод.
Діяльність хвиль водосховища призводить до руйнування берегів. А в зону руйнування берегів можуть потрапити населені пункти, сільськогосподарські угіддя, різні підприємства, що може негативно позначитись на стані водного середовища.
При будівництві водосховищ на рівнинних ріках, заповнення їх супроводжується затопленням значних площ сільськогосподарських угідь та інших земель. Це приводить до зростання органіки у водосховищах та інтенсивного процесу їх евтрофікації.
Будівництво та експлуатація великих гідроелектростанцій приводить до:
- відселення людей із зони затоплення;
- знищення цінних видів прохідних і напівпрохідних риб, для яких греблі стають нездоланними перешкодами на шляху до нерестовища;
- втрати лісів і високородючих заплавних земель;
- збільшення ризику виникнення руйнівних землетрусів у передгірних і гірських районах;
- підвищення ризику катастрофічних повеней у місцевостях, що знаходяться нижче за течією;
- зміни ландшафтів і їх руйнування;
- втрати джерел доходу частиною місцевого населення.
Та все ж, розглядаючи дію ГЭС на навколишнє середовище, слід зазначити життєзберігаючу функцію ГЭС. Так вироблення кожного млрд. кВтч електроенергії на ГЭС замість ТЭС приводить до зменшення смертності населення на 100–226 люд./рік.
ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ ТА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ (ТЕС та ТЕЦ)
Виробництво електроенергії на ТЕС супроводжується виділенням великої кількості тепла, тому такі станції намагаються будувати недалеко від великих міст і промислових центрів для використання (утилізації) цього тепла. У зв’язку з обмеженістю світових запасів мінерального палива вчені й технологи продовжують працювати над поліпшенням параметрів енергоблоків, підвищенням їх ККД, що дає змогу більш економно витрачати паливо. Так, значна економія палива сприяє збільшенню одиничної потужності енергоблоків. Сьогодні ТЕС обладнані енергоблоками на 1000— 1200 МВт. Сучасна технологія дозволяє підвищити цю потужність до 3000 МВт, що збереже палива на кілька відсотків. Подальше зростання потужності блоків (до 5000 МВт) можливе у разі розробки так званих кріогенних генераторів, які охолоджуються зрідженим гелієм.
Знизити питомі витрати палива можна й шляхом підвищення ККД генераторів на ТЕС. Нині ККД досяг своєї межі близько 40 %, але можливе подальше його збільшення (за розрахунками до 60 %) за рахунок впровадження перспективних магнітогідродинамічних (МГД) генераторів, дослідні зразки яких сьогодні проходять випробування в ряді країн.
Спалювання мінерального палива супроводжується значними забрудненнями природного середовища. Розглянемо головні з них.
Забруднення атмосфери газоподібними й пиловими викидами. В результаті спалювання вуглеводневого палива в топках ТЕС, а також двигунах внутрішнього згоряння в атмосферу викидається вуглекислий газ, концентрація якого зростає приблизно на 0,25 % за рік. Це небезпечно, бо може викликати в майбутньому розігрівання атмосфери за рахунок парникового ефекту. З труб ТЕС і вихлопних труб автомобілів у атмосферу викидаються також окиси сірки й азоту, які є причиною виникнення кислотних дощів . Атмосфера забруднюється також дрібними твердими частками золи, шлаку, неповністю згорілого палива (сажею). Для зменшення шкоди від цих забруднень вугілля очищають від сполук сірки перед його спалюванням у топках ТЕС, вловлюють з диму ТЕС оксиди сірки й азоту за допомогою фільтрів, установок типу “циклон” тощо. Для зменшення токсичності вихлопних газів автомобілів застосовують регулювання двигунів, впроваджують “екологічно чисті” марки пального, встановлюють на автомобілях спеціальні каталізатори, що допалюють чадний газ до вуглекислого тощо.
Радіоактивне забруднення. Оскільки разом з вугіллям у топки ТЕС потрапляє кількість пустих порід (сланців), що містять домішки природних радіоактивних елементів, частинки золи, що вилітають із труб ТЕС, є слаборадіоактивними. Отже, має місце радіоактивне зараження атмосфери й земної поверхні. Щоправда, воно не таке шкідливе, як радіоактивне забруднення від АЕС, тому що вугільні породи містять такі природні ізотопи (урану, торію тощо), які існували в біосфері мільйони років і до яких живий світ пристосувався — більшість рослин і тварин не накопичують цих ізотопів у своєму організмі на відміну від штучних радіонуклідів, які викидають АЕС. Існуючі методи очищення газів від частинок золи дозволяють зменшити цей вид забруднення в 100—200 разів, таким чином зменшуючи радіоактивне забруднення від ТЕС до майже фонового рівня.
Забруднення земної поверхні відвалами шлаків і кар’єрами. Після спалювання в топках ТЕС вугілля залишається багато твердих відходів (шлаку, золи). Ці відвали займають великі площі землі, забруднюють підземні й поверхневі води шкідливими речовинами. Ще більші ділянки землі порушують величезні вугільні кар’єри. Так, шлакові відвали, терикони пустих порід і відпрацьовані кар’єри лише в Донбасі займають площу 50 тис. га, яка постійно збільшується. Зменшення шкоди від такого забруднення досягається утилізацією шлаків і пустих порід, з яких виготовляють будівельні матеріали, засипають ними яри, болота та кар’єри при їх рекультивації. Значний ефект дають економічні методи, зокрема, введення високої оплати за порушення земель, особливо родючих. Такі обмеження в більшості західних країн призвели до відмови використання кар’єрів у сільськогосподарських районах, оскільки плата за землю виявляється вищою, ніж та вигода, яку може дати відкритий метод розробки родовища.
СОНЯЧНІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ (СЕС)
Сонце – приголомшливе джерело відновлюваної енергії. Проте, негативні ефекти сонячної енергії пов’язані із землекористуванням, водокористуванням, втратою місця існування і шкідливими матеріалами, використовуваними при виробництві сонячних панелей. Для будівництва сонячної електростанції в комунальному масштабі потрібна велика площа землі. Це може перешкодити існуючого землекористування. Використання великої площі земельної ділянки може привести до розчищення і сортування землі, що може викликати ущільнення грунту, ерозію і зміну дренажних каналів. Взаємодія сонячних батарей і екології також полягає в тому, що, крім того, сонячні енергетичні системи можуть впливати на землю в процесі видобутку, розвідки, виробництва та утилізації матеріалів. Незважаючи на очевидні переваги, відновлювані джерела енергії також можуть негативно впливати на довкілля. Експлуатація станцій, які виробляють енергію за допомогою відновлюваних енергетичних джерел, пов’язана з вилученням з обігу значних земельних ділянок і, ймовірно, в майбутньому буде супроводжуватися тими чи іншими негативними наслідками для довкілля: змінами ландшафтів (вітряки, сонячні батареї), підвищеним рівнем шуму (вітряки), забрудненням ґрунтів (геотермальні енергоустановки та установки, які працюють на біомасі), згубними впливами на інші природні ресурси (припливно-відпливні електростанції). Крім того, ці енергоустановки зазвичай мають невелику потужність і можуть використовуватися не скрізь (вітряки, сонячні батареї, геотермальні і припливно-відпливні електростанції, метантенки). Сонце є найпотужнішим джерелом енергії. Її вловлюванню перешкоджає необхідність у вилученні значних площ, де треба розмістити сонячні колектори та значні коливання кількості сонячного світла.
В основному існують два способи використання цього джерела електроенергії. Перший – побудувати сонячні котельні. Вода в них кип’ятиться та випаровується за допомогою сонячної енергії, що спрямовується дзеркалами, а пара обертає турбіни. Сонячні котельні потребують великих площ, наприклад, одна електростанція на 80 мегават складається з 852 котелень, кожна з яких має діаметр 100 метрів. Другий спосіб полягає у використанні панелей з елементами, що перетворюють сонячну енергію одразу на електричну. Ці панелі не забруднюють довкілля, але створюють екологічні проблеми, коли стають відходами. Сонячні панелі можна пристосувати до індивідуальних потреб, що робить їх придатними для використання у господарстві. Вони працюють найефективніше у пустелі.
ВІТРОВІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ (ВЕС)
При оцінці потенційних впливів ВЕС на природні комплекси важливо враховувати, що ці впливи можуть стосуватися не лише вітрових установок, але й всіх пов’язаних з ними об’єктів інфраструктури: під’їзних доріг, будівельних конструкцій, тимчасових споруд підрядників, підземних або повітряних ліній електропередачі, їхніх опор, трансформаторних підстанцій та інших. Тип та масштаби впливу залежать від території на якій зводиться ВЕС, природних чи антропогенних ландшафтів, видів та оселищ, їхнього стану збереження, вразливості, проекту самої ВЕС, її розмірів та конструкцій, а також від таких факторів, як клімат території та частота несприятливих природних явищ. Всі вони можуть мати суттєві відміни залежно від географічного положення та відповідних умов. Впливи на довкілля можуть з’явитися під час будь-якої з фаз зведення ВЕС від будівництва (механічне пошкодження рослинного покриву, ґрунтів, геологічної будови, випадкове або аварійне забруднення вод і ґрунтів паливно-мастильними матеріалами або трансформаторними мастилами під час будівництва) до експлуатації (шум, миготіння лопатей, електромагнітне випромінювання, вібрація, візуальний вплив через зміну краєвиду, ризики виникнення пожеж, відривання криги з лопатей), етапів відновлення або виведення з експлуатації. Особливо вагомим такі впливи стають в межах об’єктів природно-заповідного фонду та міжнародних природоохоронних територій. Варто зазначити, що ВЕС можуть мати вплив і на рекреаційний потенціал території, зменшуючи туристичну та рекреаційну привабливість, та обмежуючи розвиток туристичної інфраструктури в околицях ВЕС. Зокрема, зведення та діяльність ВЕС може призвести до таких наслідків: Зіткнення птахів та кажанів з різними частинами вітрової турбіни або з іншими структурними елементами ВЕС, їх травмування та загибель, турбування тварин та їхні переселення на інші території, бар’єрний ефект – ВЕС з великою кількістю установок можуть призвести до порушення зв’язку між місцями годівлі, відпочинку та розмноження, змусити птахів або кажанів змінювати напрямок руху, зокрема під час міграцій, так і під час перельотів на місцевості, деградація та втрата середовища існування. Будівництво інфраструктурних об’єктів ВЕС на природних територіях призводить до фрагментації середовищ існування видів рослин і тварин. Залежно від екологічних 1 Ушкодження, зумовлене різкими змінами атмосферного тиску.
Вплив на торфовища Наприклад, будівництво ВЕС на торфовищах може призвести до порушення водних умов, дестабілізації торфу, збільшення викидів вуглецю, адже торфовища як акумулятори вуглецю є важливою частиною стратегії пом’якшення наслідків змін клімату. Вплив на піщані дюни та водно-болотні угіддя Інші динамічні природні комплекси, такі як піщані дюни, водно-болотні угіддя також є вразливими до змін, які можуть бути викликані знищенням рослинності, порушенням ґрунтового покриву та геологічної будови, що може призвести до ерозії, дестабілізації, зсувів, деградації оселищ та їхньої втрати.
Вплив на узбережжя та акваторії морів Будівництво ВЕС на узбережжі та в акваторії морів супроводжується бурінням, днопоглибленням, забиванням паль, активністю суден та їхнім технічним обслуговуванням, підвищенням каламутності води та повторним осаджуванням піднятих відкладів, що може призводити до таких потенційних впливів, як шумове забруднення моря, електромагнітні впливи, ефекти рифу, зміна оселищ, відлякування тварин, порушення зв’язку між тваринами, поведінковий і фізіологічний стрес.
ГЕОТЕРМАЛЬНІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ
В Україні на даний момент побудовані 11 геотермальних електростанцій, а загальний потенціал геотермальних електростанцій складає 8,4 млн. т н.е./рік. Також були зроблені сотні свердловин, які досягли термальних вод і гарячих сухих порід та можуть були використані для побудови електростанцій. Але, тимчасова окупація Криму та війна на сході внесли свої корективи, зокрема на території АК Крим розміщенні чотири гідротермальні електростанції, які знаходились на виробничо-дослідному режиму роботи.
Буріння свердловин показало, що більшість території України має гарячі води та породи досить близько до поверхні для можливості їх використання. Але через відносно велику відстань до магми, гідротермальна енергія в Україні має певну специфічність. І в цілому вона схожа на ванну, яка повільно наповнюється водою. Якщо збудувати велику кількість термальних електростанцій та використовувати їх на повну потужність, це призведе до швидкого зниження температур ґрунтів та падіння потужності електростанцій.
Найбільш оптимальним варіантом є спорудження десятків невеликих електростанцій потужністю до 5-20 МВт, які в основному будуть забезпечувати енергетичне маневрування замість теплових електростанцій на вуглі та мазуті. Таким чином вони дозволять значно знизити викиди шкідливих газів в атмосферу, а зниження температури ґрунтового масиву буде зведено до мінімуму.
Загалом гідротермальна енергія має великий потенціал навіть у країнах з низьким рівнем вулканічної активності. Навіть 1% всієї енергії яку може надати нам земна кора може надовго вдовольнити всі потреби людства. Але дістатись до неї досить непросто. Також варто звернути увагу на необхідність її розумного використання без шкоди для довкілля. Електроенергія геотермального походження теж утворюється, коли пара обертає турбіну. А нагріває воду до температури утворення пари термальна перегріта вода, яка знаходиться глибоко в надрах Землі. Термальна вода, зазвичай, не контактує з тією, що нагріває пару, – тепло передається через теплообмінювач. Тож, природна вода повертається у надра, а вторинно нагріта – до турбіни.
Такі електростанції рентабельні лише там, де термальні води знаходяться на відносно невеликий глибині. До того ж, іноді їх будівництво викликає сейсмічні поштовхи.
ЕНЕРГІЯ БІОМАСИ
Енергія біомаси може утворюватись шляхом спалювання рослинної маси. Цей метод не є шкідливим для довкілля, оскільки викиди вуглекислого газу в атмосферу є незначними. Це відбувається тому, що кількість вуглекислого газу, яку поглинають рослини у процесі фотосинтезу, є такою ж, що й кількість, яка виділяється у процесі спалювання біомаси. Однак, у вугілля виділяється оксид карбону (чадний газ) та сажа. Крім цього, продуктивність турбіни невисока, що робить цей метод достатньо дорогим, а використання біомаси часто нерентабельним. Альтернативне рішення – переробити рослинну масу на газ, наприклад, метан. Його потім спалюють газові турбіни, які працюють більш ефективно. Цей спосіб має майбутнє там, де є багато відходів сільського господарства. Метанол та етанол, що утворюють в процесі ферментації біомаси, можуть використовуватись як пальне для автомобілів.
Вирощування біомаси може вплинути на біорізноманіття, запаси вуглецю, грунт і якість повітря. Вирощування також може мати соціальний вплив на такі сфери, як питання прав на землю, умови праці та потенційну конкуренцію з використанням біомаси місцевими громадами країн, що розвиваються. Використання рослин, харчових відходів та промислових відходів для отримання енергії є досить екологічним рішенням. Біомаса є поновлюваним джерелом енергії на основі вуглецю, що утворюється при спалюванні рослинного матеріалу. Проте і тут є свої «але». Методи, що використовуються в цьому процесі, можуть спричинити значні екологічні збитки, як і інші енергетичні сектори. У світі очікується з’ява до 2020 року ще 3500 біомасових заводів, сектор постійно розвивається, отже, потрібне і розуміння його реального впливу на екологію. Ймовірно, найбільш спірним аспектом RED (Директива ЄС про відновлювальну енергію) є спрощене визначення біомаси як поновлюваного, сталого джерела енергії. Біомаса вимагає вирощування енергетичних культур у великих масштабах. Найпоширеніші трави та інші неїстівні, високоцелюлозні культури. Вони мають такі ж впливи на навколишнє середовище, як харчові культури з точки зору потреби боротьби з шкідниками, поливу та ерозії.
Незважаючи на те, що біомаса є відносно чистою альтернативою більш шкідливим викопним видам палива, біомаса все ще виробляє шкідливі токсини, які можуть бути викинуті в атмосферу при спалюванні. Викиди сильно відрізняються залежно від сировини рослини, але загальні забруднювачі, такі як оксид азоту, діоксид сірки, оксид вуглецю та тверді частинки, є звичайними. Фільтри, більш чисті джерела біомаси, системи газифікації можуть допомогти в цьому. Транспортування відходів від лісового господарства та промисловості до заводу з біомаси також має значний вуглецевий слід від нафти, що використовується при транспортуванні. Цей викид парникових газів може бути вторинним впливом на навколишнє середовище від виробництва енергії біомаси, але це важливо.
Посилання на доступні джерела інформації про вплив на навколишнє природне середовище, спричинений виробництвом електричної енергії
https://www.osce.org/files/f/documents/1/7/103995.pdf
http://eprints.kname.edu.ua/5282/1/e-book.pdf
http://energetika.in.ua/ua/books/book-5
http://www.novaecologia.org/voeco-967.html
https://ua.energy/publikatsiya-danyh/vidpovidno-do-postanovy-nkrekp-642-vid-26-04-2019/